1942-й рік льотчик Ахмет Мальсагов зустрів у літаку. Це був перший в його житті Новий рік, що його молодий льотчик зустрів на бойовому завданні. Перший і... останній. Командування поставило завдання почастувати фашистів «подарунками», їх Ахмет влучно скидав на ворожі колони зі свого бомбардувальника. Війна застала льотчика на Луганщині. Звідси, зі степових аеродромів, піднімалися в небо військові літаки, щоб знищити цілі за сотні кілометрів від своїх баз. Старший лейтенант Мальсагов, який командував ланкою 5-го бомбардувального авіаційного полку, здійснив 20 вильотів у район Запоріжжя, де розбомбив 20 ворожих зенітних гармат, 27 автомашин, 10 танків і знищив 100 фашистів.

Однополчани знали Ахмета як безстрашного воїна і вмілого командира. 7 січня 1942 року Ахмет Мальсагов за бойові подвиги був нагороджений орденом Бойового Червоного Прапора.  А через тиждень, 14 січня, життя відважного льотчика якого товариші прозвали «гірським орлом», обірвалося. Під час виконання бойового завдання літак Пе-2 був підбитий. Загинув його екіпаж: командир ланки Ахмет Мальсагов, начальник повітряно-артилерійської служби авіаескадрилії старший лейтенант Григорій Нікітін і стрілець-радист сержант Василь Веремеєнко. Льотчиків поховали у селі Новокраснянка. Молодший брат Ахмета Мальсагова  Магомет   теж загинув у 1942 році в боях за Україну.  Він був танкістом.

Ахмет Татарханович Мальсагов народився в Чечено-Інгушетії. Під час війни двічі його представляли до нагородження Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу. Але обидва рази Сталін його прізвище викреслював. І лише через 50 років після закінчення війни, 6 червня 1995 року, майор Ахмет Мальсагов посмертно був нагороджений Золотою Зіркою з присвоєнням звання Героя Російської Федерації.

Похований Ахмет Мальсагов у братській могилі, що в центрі Ново-краснянки. Відвідати її приїжджав його племінник. У Кремінському районі шанують пам'ять про Героя. За внесок у перемогу над фашизмом посмертно він нагороджений медаллю «За заслуги перед  Кремінщиною» третього ступеня.

Коли нинішні політики говорять про дружбу народів з деяким особливим підтекстом, ми згадуємо саме такі факти в історії нашої країни, саме таких людей, що своїм життям і подвигами довели: дружба народів - не пусті балачки.

Сергій ОМЕЛЬЧЕНКО.